Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану
Ти – вічний біль, Афганістан,
Ти – наш неспокій.
І не злічить глибоких ран
В борні жорстокій.
15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця дата особлива для тих, хто пройшов крізь пекло війни.
Афганістан – це найтрагічніший і болючий спогад. Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки крейдяний пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів-інтернаціоналістів.
Проникливою, хвилюючою була зустріч з воїнами-афганцями, яка відбулася 16 лютого в Центрі культури та дозвілля Білозірської сільської ради. Ця зустріч – данина пам’яті всім, хто пройшов героїчну і трагічну афганську війну.
На заході були присутні колишні воїни-афганці: голова об’єднаної спілки ветеранів війни с. Білозір’я Половинка Олександр Вікторович, Музичук Віктор Михайлович, Вілков Анатолій Геннадійович, вчитель історії Горбівненко Олександр Анатолійович, працівники та учасники художньої самодіяльності ЦКД, учні 7-А класу ЗОШ І-ІІІ ст. (кл. керівник Скриганюк Л.А.).
Війна - це завжди трагедія. І мабуть, по-особливому, ми повинні сприймати події минулого – війну в Афганістані. Це були часи іншої влади, іншої політики – розповів історик Олександр Анатолійович. В Афганістані воювали хлопці різних національностей. Всі вони виконували, як тоді говорили, свій інтернаціональний обов’язок.
За кожним воїном-афганцем – доля, життєвий подвиг, крок у безсмертя. У страшному полум’ї війни народжувалася нова плеяда героїв.
Не можемо ми просто так уявити історію. Але почувши реальні історії з уст самих учасників, всі присутні були вражені мужністю та героїзмом односельчан-афганців та їх бойових побратимів.
Наших земляків – 18 осіб воювали в Афганістані. До глибини душі вразила розповідь гостя афганця Половинки Олександра про страшні роки, які провели вони на війні, про молодих юнаків, які гинули щодня на очах бойових товаришів, про жаркий клімат, про «груз 200 – Чорний тюльпан» та радість закінчення війни – коли був виведений останній солдат. Та не всі солдати повернулися з тієї війни, але всі вони до кінця виконували свій інтернаціональний обов’язок.
Олександр Вікторович,зі своєї скромності, не згадав, що має нагороди: два Ордени Червоної Зірки, медалі «За відвагу», «За бойові заслуги», «За отличие в охранегосударственнойграницы СССР».
Посивіли завчасно хлопці-афганці. У кожного свій подвиг, своя доля і свій душевний біль.
Не залишила байдужим нікого пісня «Чорний тюльпан» у виконанні учасника художньої самодіяльності села Василя Бондаря та пісня у виконанні Андрія Бойка.
Афганська війна в пам’яті українців буде жити довго, тому що написана кров’ю солдат – в цьому ще раз переконалися всі присутні, переглядаючи відеоролик «Прощай Афган…».
Давайте будемо завжди пам’ятати ветеранів, виявляти розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває і досі: у спогадах, у снах, у думках. Вони цього заслуговують .
